ВІДКЛЕ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відклепа́ти. Справді, чом він не прийшов? Дужий, невтомний, з добре відклепаною косою… (Рудь, Гомін.., 1959, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 592.