ВІДКОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., заст. Закінчити, перестати козакувати. Запоріжці.., відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми (Стор., І, 1957, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 593.