ВІДКРИТТЯ́, я́, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відкри́ти. Перед відкриттям завіси чути дует з "Запорожця за Дунаєм" (Мик., І, 1957, 481).
2. Те, що стало відомим унаслідок досліджень і т. ін. Відкриття Коперника зробило революцію в світогляді людей, їх розумінні природи та в способах її пізнання (Астр., 1956, 60); // перен., ірон. Те, що хто-небудь виявив для себе несподівано. Це несподіване і захоплююче відкриття порадувало і розсмішило Христину (Стельмах, Хліб.., 1959, 159); Ідучи сьогодні сюди, зробив страшне для себе відкриття: порожній тил! (Гончар, Таврія.., 1957, 648).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 598.