ВІДКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док. 1. тільки 3 ос. Розкручуючись, відокремлюватися від чого-небудь; відгвинчуватися. Гвинт відкрутився.
2. перен., розм. Те саме, що викру́чуватися 3. Василь відкручувався жартами і примовками (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 776); Я мусила брехнею відкрутитися від товариства панни Місі (Вільде, Пов. і опов., 1949, 114).
3. тільки недок. Пас. до відкру́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 598.