ВІДЛО́ГА, и, ж. Частина верхнього одягу для захисту голови в негоду; коли немає потреби, її відкидають за спину; каптур. Надінь ти, Петре, свій жупан, А на жупан з відлогою свитину (Г.-Арт., Байки.., 1958, 138); Юрась.. натяг на голову відлогу плаща-дощовика й пірнув у темряву (Чорн., Визвол. земля, 1950, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 602.