ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і діал. ВІДЛУПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДЛУПИ́ТИСЯ, у́питься; мн. відлу́пляться; док. Відокремлюватися, відколюватися (про кору, стіну тощо). Стіна відлупилася.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 602.