ВІДЛЮ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. відлю́дний 1, 3. Він розуміє, що його відлюдність викликає цікавість до його життя і породжує всілякі чутки (Донч., II, 1956, 443); Тема самотності є і в Шевченковому "Перебенді", але це зовсім не та відлюдність, якою пишався Конрад [Міцкевича] (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961,39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 603.