ВІДМА́ЛКУ, присл., розм. З дитинства, змалку. Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді (Фр., І, 1955, 31); Відмалку усяка робота була для мене легка і приємна (Мур., Бук. повість, 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 604.