ВІДНЕДА́ВНА, присл. З недавнього часу. — Мені Обринські не були ніколи симпатичними, а найменше — панна Обринська (так називала вона віднедавна з притиском Маню) (Коб., III, 1956, 59); Але ні він, ні його небіж Іван, що віднедавна жив у свого дядька, нічого не знали й не чули (Юхвід, Оля, 1959, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 610.