ВІДО́ЗВА, и, ж. Звернення, заклик уряду, організації або окремої особи до широких мас населення. Учора я бачився з Ганною Тимофіївкою і балакав з нею про відозву в справі заснування фонду І. К. Карпенка-Карого (Мирний, V, 1955, 426); Відозва кликала до зброї всіх, кому дорогий соціалізм (Панч, II. 1956, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 614.