ВІДПРАЦЬО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до відпрацюва́ти 1. Для шоферів нормодень визначали за подорожніми листами і відпрацьованим часом (Колг. Укр., 3, 1961, 10).
2. прикм., спец. Те саме, що спрацьо́ваний. Для.. випускання з циліндра відпрацьованих газів служить розподільний механізм двигуна (Автомоб., 1957, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 623.