Відпрядки, дків, м. мн. Остатки, отбросы при пряденіи. Ум. Відпрядочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзадячко…, хоть відпрядочки на шаріночку.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 225.