ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці. Вийшло [з автомобіля] двоє.. людей, зовнішність яких не дуже відрізнялася від… відпускників, що інколи надміру зловживають ласкою південного сонця (Літ. Укр., З.VIІ 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 625.