ВІДРА́ДНИЙ, а, е. Який несе відраду, втіху, задоволення, радість. Думки [Галі] росли — ширились, забігали вперед, малювали одрадні картини (Мирний, IV, 1955, 106); Все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.