ВІДРА́ДНО. Присл. до відра́дний. Серце її одрадно затріпалося (Мирний, І, 1954, 66); // у знач. присудк. сл. Хо чує, що на душі в нього стає легше, відрадніше (Коцюб., І, 1955, 174); Орині відрадно Павла слухати (Горд., Чужу ниву.., 1947, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.