ВІДРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відроди́ти. Старий був тепер мов відроджений (Фр., V, 1951, 412); // у знач. прикм. Радість цієї творчої праці.. палає у вогнях відродженого Дніпрогесу (Рильський, III, 1956, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 632.