ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу; // Відбувати строк військової служба. — Тужити — не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (Коб., II, 1956, 89); Він [Щорс] мусить з’явитись у військову частину, щоб одслужити там шість років (Скл., Легенд. начдив, 1957, 16).
2. тільки док., неперех. Закінчити служити. [Дружки:] А ми тобі одслужили вірнесенько. Тепер же нам поклонися низесенько (Н.-Лев., II, 1956, 433); — Оздоблював ти колись церкву, за клуб візьмись, гаї Богові відслужив, послужи тепер громаді (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 79).
3. тільки док., перех і неперех. Стати непридатним внаслідок довгого вживання. Веранда відслужила своє і являла видовище сумне і незатишне (Смолич, V, 1959, 16).
4. перех. і неперех. Службою, працею віддавати, сплачувати борг. — А гроші, каже, будеш одслужувати (Кв.-Осн., II, 1956, 70); — Уже поклопочіться! Я вже вам [писарю], коли так не маю чого дати, то хоч одслужу за те (Мирний, II, 1954, 39).
5. перех. Проводити богослужіння. Одслужили панахиду (Кв.-Осн., II, 1956, 78); Діждавши неділі, голова закликав батюшку, обслужив молебень (Мирний, II, 1954, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 639.