ВІДСО́ННЯ, я, с. Добре освітлюване сонцем місце; сонячний бік. Найбільша часть [частина] сиділа.. на відсонню, балакаючи про косовицю (Фр., VII, 1951, 45); І дні весняні ще на осінь схожі, А на відсоння вже повзуть жуки (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 639.