ВІДСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТАНОВИ́ТИ́, овлю́, о́виш; мн. відстано́влять; док., діал. Відставляти (в 1 знач.). Дід уже більшенького [внука] від себе відстановить, а другого бере (Барв., Опов.., 1902, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 641.