ВІ́ДСТАНЬ, і, ж. 1. Простір, який розділяє два пункти, предмети тощо; віддаль. Опівдні близько двохсот комунарів вирушили пішки у військовий табір, що розташувався на відстані трьох кілометрів од комуни (Донч., І, 1956, 70); Підпустивши танки на близьку відстань, матроси приготувалися до атаки (Кучер, Чорноморці, 1956, 277).
На відста́ні: а) (присл.) здалеку, на певній віддалі, не поряд. Коні, на відстані почувши вовчий дух, нестримно помчали до слободи (Шиян, Гроза.., 1956, 198); б) (прийм.) на віддалі певної кількості метрів, кілометрів і т. ін. Вишневецький тримав свою армію на відстані гарматного пострілу (Ле, Наливайко, 1957, 77).
2. перен. Різниця між ким-небудь у поглядах, у соціальному становищі і т. ін. Між Каутським і Марксом з Енгельсом відстань, як — небо від землі, як між лібералом і пролетарським революціонером (Ленін, 28, 1950, 353); Чимала відстань лежить.. між селянином та правителем [Врангелем] (Гончар, Таврія.., 1957, 640).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 641.