ВІДСТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Закінчити, перестати страждати. — Хіба ще він не одстраждав свого? (Мирний, IV, 1955, 42); // Пережити в стражданнях що-небудь. І важко було вгадати, чия доля буде гірша і хто раніш відстраждає свою важку життєву путь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.