ВІДСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЬОРБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Відпивати, сьорбаючи. Брав пробу, нюхав, дивився на світло, відсьорбував маленький ковточок (Тулуб, Людолови, II, 1957, 131); Майор Монтегю ще якийсь час посидів, відсьорбуючи з келишка гіркуватий напій (Загреб., Європа 45, 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 646.