ВІДСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. 1. Просіваючи, відокремлювати що-небудь від чогось. Утворений при цьому [при товченні вугілля] пил відсіюють і відповідно до його об’єму визначають міцність вугілля (Техн. нормув.., 1958, 51); За агломераційними машинами встановили вібраційні грохоти, з допомогою яких відсіюють агломерат дрібних фракцій (Наука.., 6, 1960, 13); * Образно. Стопчу доріг колючі терни. Відсію заздрості кукіль (Мал., І, 1956, 399).
2. перен. Проводячи відбір, усувати, вилучати зі складу кого-, чого-небудь. Артистові потрібна глибока мудрість для того, щоб без помилок відсіювати від потрібного матеріалу все зайве (Думки про театр, 1955, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 637.