ВІДТЕПЕ́Р, присл. З цього часу, з цієї пори. Щонеділі відтепер вона у нашу церкву пильно приходила (Фр., XIII, 1954, 290); Колись вілли були панські, а відтепер належатимуть народові (Гончар, Новели, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 648.