ВІДТЯ́ЖКА, и, ж. 1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки.. Звільняють одтяжки, знімають кілки, виносять з палатки стояки (В дорогу, 1953, 59); Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (Озелен. колг. села, 1955, 134).
2. кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості. Для освітлення звичайного м’ясного або м’ясо-кістковоео бульйону готують відтяжку (Технол. пригот. їжі, 1957, 101).
3. техн. Те саме, що відтя́гування. Відтяжка шин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 652.