ВІДХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відхили́ти 1, 3. Двері були відхилені трохи в сіни (Головко, II, 1957, 71); // відхи́лено, безос. присудк., сл. Задум [сценарію про наших героїв в Арктиці] було відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно написав "що-небудь таке" про сучасне наше життя на Україні (Довж., І, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 654.