ВІДЧІПНИ́Й, а́, е́. 1. Який може відчіплятися. Відчіпний вагон.
2. у знач. ім. відчіпне́, но́го, с., розм. Відкуп, хабар, який дається, щоб позбутися чого-небудь. — Я поставлю ціну в своїх шинках таку, щоб як у вашому, ще й зараз заплачу в волость сорок карбованців одчіпного (Н.-Лев., II, 1956, 368); Іноді й одчіпного старий дає, щоб збуться напасті, збутись такого лиха (Барв., Опов.., 1902, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 661.