ВІДІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. Відсутність зв’язку з ким-, чим-небудь; стан самітності. Оця відірваність [Дрогобича] від духового [духовного] життя клала своє клеймо й на гімназію (Фр., IV, 1950, 240); В рішеннях XX з’їзду КПРС цілком справедливо вказується на деяку відірваність частини наших письменників від життя (Літ. газ., 18.I 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 587.