ВІЗЕРУ́НЧАСТИЙ, а, е. Оздоблений візерунками. Задивилася Ганна у візерунчасту, прикрашену ліпленням, стелю (Гончар, Таврія.., 1957, 221); // Який має вигляд візерунка. Буйними кущами росли пут жоржини.., милувало зір візерунчасте листя чорнобривців (Шиян, Баланда, 1957, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 668.