ВІ́ЙКИ, йок, мн. (одн. ві́йка, и, ж.). 1. Зменш. до ві́ї. Зачепи ж її хто словом, спитай об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок — вже й догадалася, з якою думкою питають її (Кв.-Осн., II, 1956, 316).
2. біол. Волосоподібні відростки на клітинах тварин і рослин. Усе тіло туфельки вкрите великою кількістю війок. Коливальні рухи війок діють як мікроскопічні весла, і тварина пливе (Зоол., 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 669.