ВІЙЧА́СТИЙ, а, е, біол. 1. Покритий війками (в 2 знач.). Найулюбленішими місцями мешкання нічниці війчастої., є дупла, горища, щілини скель, печери, підземелля і навіть шпаківні (Звірі.. Карпат.., 1952, 21).
◊ Війча́сте ті́ло, анат. — товстіша частина судинної оболонки ока між сітківкою та кришталиком. Тривале напруження очей під час письма й читання викликав перевтому війчастого тіла (Шк. гігієна, 1954, 63.)
2. у знач. ім. війча́сті, тих, мн. Клас плоских черв’яків-турбеляріїв.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 671.