ВІКОВІ́ЧНО. Присл. до вікові́чний. Хміліє мед у вуликах сухих. Бджола бринить, як промінь, віковічно, І плід — мов серце яблунь молодих, У груди саду гупає ритмічно (Мал., Листи.., 1961, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.