ВІКОПА́М’ЯТНИЙ, а, е, книжн, Те саме, що вікопо́мний. О, вікопам’ятна свята хвилина (Сл. Гр.); — Тож вийшов я сьогодні у цей вікопам’ятний день, до цього місця [місця повстання] (Коп., Навколо полум’я, 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.