ВІ́ЛЛА, и, ж. Розкішна дача за містом або будинок-особняк, звичайно із садом навколо. По піскуватій лінії берега, серед тінистих садків, біліли розкішні вілли (Коцюб., І, 1955, 284); Колись вілли були панські, а відтепер належатимуть народові (Гончар, Новели, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 673.