ВІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. рідко. Те саме, що во́ля 1. За вільність і за мир повстала друга сила, Хвилини кожної росте й росте вона (Рильський, І, 1956, 334).
2. перев. мн. Права на що-небудь. [Гільда:] Карать не можна на смерть лиш за те… Що смілива людина голос свій За вільності громадські підняла! (Коч., І, 1956, 545); // Пільги, привілеї. Правами і вільностями козаки могли користуватися тільки на державних землях (Іст. УРСР, І, 1953, 192).
3. Природність рухів, поведінки; невимушеність. Згадки линули на нього холодною водою і скували вільність рухів (Коцюб., І, 1955, 412); Мене вражала вільність і ненапруженість її м’язів у моменти сильного душевного піднесення (Моє життя в мист., 1955, 96).
4. Нестриманість, розв’язність у поводженні; фамільярність. Були [на майдані] також біженці, переважно молоді дівчата.. Деякі з них.. підходили до Черниша і Брянського, невимушена оглядали а ніг до голови їхнє обмундирування і ласкаво поляпували юнаків-офіцерів по щоках. Йов! Усі приязно сміялись, старі і молоді, не осуджуючи дівчат, за їх вільність (Гончар, III, 1959, 93); Алкогольна розв’язність, вільність саме на цьому і побудовані, що в першу чергу алкоголь уражає гальмівний процес (Наука.., 10, 1958, 31).
5. Відступ від загальноприйнятих правил, законів і т. ін. Газетна мова має свої традиції і закони.. Мовні вільності тут недоречні (Руд., Вітер.., 1958, 126); Говорячи про окремі сторони мовної творчості Шевченка, Франко відзначив, що вільність в поводженні з поетичним розміром посилила музикальність, евфонічність вірша (Мовозн., XVII, 1962, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 674.