ВІЛЬШНЯ́К, а, ч., збірн. Зарості вільхи. Птиця, струшуючи краплини з крил, перелякано зривалася з води і затухала за густими верболозами і вільшняком (Стельмаха Кров людська.., І, 1957, 67); Очима, сповненими жаху, [Пимон] вибирав місце, де можна було б заховатися. Таким місцем могли бути кущі молодого вільшняка (Шиян, Гроза.., 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 676.