ВІНЬЄ́ТКА, и, ж. Прикраса у вигляді невеличкого малюнка на початку або в кінці книжки, в альбомі тощо. Хороші речі галицькі роботи на дереві, але надто дорогий дарунок — се "Рідний край", і як гарно зроблені фотографії! Тільки до нього бракує віньєтки (Л. Укр., V, 1956, 169); Це було розкішне видання — на гарному папері з віньєтками та заставками (Смолич, III, 1959, 527).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 678.