ВІРНОПІ́ДДАНИЙ, а, е, заст. Вірний монархові. Ясна річ, що без держави,.. без вірнопідданого населення, сказать, трохи ніби не так уже й весело [королю] (Вишня, І, 1956, 448); // у знач. ім. вірнопі́дданий, ного, ч.; вірнопі́ддана, ної, ж. Про людину, яка вірно служить монархові.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 681.