ВІРОЛО́МНО. Присл. до віроло́мний. — Минуло понад шість тижнів, як німецько-фашистські війська віроломно напали на СРСР (Кучер, Чорноморці, 1956, 87); Коли ж Хмельницький кинувся за татарами, щоб вернути їх, хан віроломно затримав його самого і позбавив можливості керувати боєм (Іст. СРСР, І, 8, 1957. 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 681.