ВІ́СПА, и, ж. 1. Інфекційна хвороба, що супроводиться гнійним висипом на шкірі та слизових оболонках. Солоху напала віспа, та така, як дубова кора; все її тіло розпухло, почорніло і злилося одним здоровенним гнояним струпом (Мирний, І, 1954, 56); Натуральна віспа — гостра заразна хвороба, яка супроводиться гарячкою і з’явленням на шкірі і слизових оболонках верхніх дихальних шляхів пухирчастого висипу (Підручник дезинф., 1953, 85).
2. розм. Шрами на шкірі від цієї хвороби або на місці запобіжного щеплення. Обличчя покрите віспою; * У порівн. Земля, як віспою, була подзьобана свіжими вирвами… (Панч, Іду, 1946, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 684.