ВІСПИ́НА, и, ж. Окремий гнійник віспи або шрам від нього на тілі. Вакцинація вважається успішною, коли на місці щеплення розвивається хоча б одна віспина (Веч. Київ, 29.VII 1957, 3); Омелян, мов ошпарений, зіскочив з стільця, на щоках поширшали сірі, наче осині соти, віспини (Стельмах, Хліб.., 1959, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 684.