ВІТРОВИ́Й, а́, е́. 1. Викликаний вітром. Післяжнивні посіви люпину на піщаних грунтах, приорювані весною, запобігають вітровій ерозії грунту (Колг. Укр., 1, 1957, 27).
2. Який захищає від вітру. На вітрове скло машини падають перші краплі (Ю. Янов., II, 1954, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.