ВІТРОВІ́ННЯ, я, с., поет. Віяння вітру. Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння (Тич., І, 1957, 72); Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння.. слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни Кузнецького заводу (Трубл., I, 1955, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 688.