ВІТІ́ЙСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., ірон. Говорити красномовно, виголошувати промови. Він стояв на дверях парового млина і вітійствував перед словаками (Гончар, І, 1954, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 687.