ВІЧНОЗЕЛЕ́НИЙ, а, е. Який завжди вкритий зеленим листям або глицею. Тільки рясним верховіттям шептала Вічнозелена сосна (Л. Укр., І, 1951, 89); У субтропічній зоні Середземномор’я ростуть так звані вічнозелені рослини (Фіз. геогр.., 6, 1957, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 692.