ВІЩО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́, заст. Який сповіщає про щось, служить сигналом до чого-небудь. Гуде в Литії дзвін віщовий І гасло всім к війні дає (Котл., І, 1952, 191); За мир! — слова, що дзвоном віщовим Усі серця нескорені скликають (Рильський, Весн. пісня, 1952, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 693.