ВІ́ЯЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до ві́яло 1. Прикажчики в магазинах стоять з пальмовими віяльцями (Л. Укр., V, 1956, 15); Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів.. — все те висіло на стінах (Вільде, Сестри.., 1958, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 694.