ГАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, роздумувати. — Ну, — скажете, — добре зробив Василь. Розумно гадкував. Добре, та не найліпше! (Фр., І, 1955, 128); — Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатити б довг навчасі — попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 11.