ГАЗЕ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до газе́ль1; // Такий, як у газелі. Засміялась вона [Настя], глянувши йому в вічі глибоким газелячим поглядом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 13.