ГАЗО́Н, у, ч. Ділянка землі в парку, саду, на бульварі і т. ін., засіяна травою, іноді засаджена квітами. На просторому подвір’ї перед ганком був невеликий газон, а далі господарські будинки (Кобр., Вибр., 1954, 84); Всі квіти й деревця полито.. Клумби й газони прополото (Кучер, Дорога.., 1958, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 14.